- тувинці
- -ців, мн. (одн. туви́нець, -нця ч.; туви́нка, -и, ж.).Народність тюркської мовної групи, яка складає основне населення Туви.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
тувинський — а, е. Прикм. до тувинці йТува. •• Туви/нська мо/ва мова тувинців; належить до тюркських мов … Український тлумачний словник
тива — и, ч. Самоназва тувинців … Український тлумачний словник
тувинець — див. тувинці … Український тлумачний словник
тувинка — див. тувинці … Український тлумачний словник
кідісьог — Повстяна юрта з решітчастим остовом у західних тувинців … Архітектура і монументальне мистецтво
тооно — (монг.) Верхнє дерев яне кільце юрти (докл. див. гер), що існувало в Монголії кількох видів: складене, гнуте, дурбетське, сархінаг та інші. Пізніше вживалося у будівлях тувинців та інших народів … Архітектура і монументальне мистецтво
уні — (монг.) 1. З єднуюча ланка у вигляді тичин між ханом3 і тооно в конструкції монгольської юрти. 2. Нахилені балки у верхній частині юрти тувинців та інших тюркських народів … Архітектура і монументальне мистецтво
чум — Переносне житло каркасної конструкції з жердин, обтягнутих шкурами тварин або берестом, у плані мало конічну або овальну форму. Було розповсюджено у аборигенів Півночі, а також деяких кочових народів (східних тувинців та інших) … Архітектура і монументальне мистецтво
урянхаєць — іменник чоловічого роду, істота колишня назва тувинців іст … Орфографічний словник української мови